Онлайн-конференция на tymoshenko.com.ua. Число сегодняшнее, вопрос #156.
Мой вопрос:
evilgrass (15:38, 22.12.2003)
Уважаемая Юлия Владимировна!
У меня к Вам вопрос по поводу единого кандидата. Не могли бы Вы хотя бы немного описать ход переговоров по этому вопросу? Нет ли у Вас сомнений в том, что Ющенко будет оптимальным выбором для оппозиции?
Честно говоря, я предпочёл бы видеть Вас, а не Ющенко, в роли Президента Украины. Удачи Вам!
Ответ:
Юлiя Тимошенко (15:52, 22.12.2003)
Дякую за компліментарні запитання, однак просила б бути обережнішим у формулюваннях, бо аналітики з "Нашої України" можуть подумати, що Тимошенко сама собі задає запитання і сама на них відповідає.
Що ж до переговорів, то у трьох політичних сил (Наша Україна, СПУ і ми) є принципове розуміння, що необхідно мати єдиного спільного кандидата на президентських виборах. І ми сьогодні намагаємося визначитися зі спільним кандидатом, який би став оптимальним вибором не тільки для опозиції, але й для всієї країни.
Наша партія –самодостатня політична сила і ніякі “об’єктивні обставини”, “рейтингові реалії” чи “політичні розклади” не змусять нас залишитися на узбіччі головного політичного проекту п’ятирічки - президентських виборів. МИ ОБОВ”ЯЗКОВО БРАТИМЕМО УЧАСТЬ У ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ КАМПАНІЇ. Втім, це не означає, що ми усуваємося від всяких переговорних процесів в форматі опозиційної “четвірки”, “трійки” чи навіть “двійки”. Без зайвої скромності нагадаю, що саме я впродовж кількох років змушувала, вмовляла, благала, просила, рекомендувала і ініціювала об’єднання опозиційних сил, незважаючи на амбіції та партійні протиріччя вождів і лідерів. Я рада, що до моїх ідей, до моїх переконань стали нарешті прислухатися і переговорний процес між лідерами опозиційних сил було розпочато. Тому, я не перебільшу, коли скажу, що саме наша партія, саме наша політична сила, стоїть біля витоків ідеї про спільного кандидата на президентських виборах. Сьогодні ця ідея здається простою та банальною, як копна сіна, однак саме для переконання наших потенційних однодумців в доцільності об’єднання зусиль, ми витратили стільки сил, що їх би вистачило на кілька років боротьби з найтоталітарнішим режимом.
Тому з нашого боку було б дуже нерозумно і недалекоглядно не скористатися наслідками наших же зусиль над створенням формули спільного успіху опозиційних демократичних сил на президентських виборах. І коли ми сьогодні заявляємо про доцільність формування відповідної угоди між демократичними силами про переділ сфер компетенцій та повноважень після перемоги на виборах, то менше за все маємо на увазі портфелі і кабінети (нехай деякі наші “колеги” з демократичного табору не лукавлять). Ми не маємо морального права підтримати БУДЬ-ЩО і БУДЬ-КОГО без гарантій того, що наші інтереси будуть реалізовані. Ми не маємо політичного права заявляти про якусь підтримку, аж поки не отримаємо гарантій про втілення наших програм та стратегій. Бо ми будемо відповідати перед мільйонами своїх прихильників за свої рішення, а тому не можемо припуститися помилки.
Ми сьогодні наполягаємо на висуненні єдиного кандидата в президенти від демократичних сил, однак лише на таких умовах, коли наші позиції не буде принижено, коли наша думка буде врахована, коли наші інтереси будуть захищені реальними обопільними гарантіями.